УКРАЇНА І НАТО

Опитування здійснене 15–22 травня 2004 року в 96 населених пунктах України (46 міст і 50 сіл).

Генеральною сукупністю цього дослідження є доросле населення України (віком від 18 років). Модель вибірки - триступінчата, стратифікована, випадкова (із квотним скринінгом на останньому рівні). На першому рівні було здійснено стратифікацію населених пунктів України. Основні параметри стратифікації: адміністративно-територіальний поділ України, тип поселення (місто-село) із формуванням двох підвибірок для міського населення — жителі обласних міст і жителі міст, що не мають статусу обласних. Сільські населені пункти в цій стратифікації відбиралися з урахуванням їх адміністративного підпорядкування до міст, що потрапили у вибіркову сукупність. Кількісні параметри вибірки розраховані за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Відповідно до цих даних, а також враховуючи процентне співвідношення сільського і міського населення в даних регіонах, на другому рівні методом випадкового відбору були визначені населені пункти, в яких проводилося опитування, і чисельність респондентів в кожному з них. На третьому рівні відбору для кожного населеного пункту були розроблені маршрути, на яких інтерв’юери здійснювали збір інформації, і квотні картки (за статтю, віком і освітою) для відбору респондентів. Усього було опитано 1800 осіб. Метод збору інформації — інтерв’ю face-to-face. Гранична теоретична помилка вибірки — 2,3%. Про існування Організації північноатлантичного договору (НАТО) знають 88,6% респондентів, НЕ знають — 11,4%.

Група найгірше інформованих респондентів складається головним чином з осіб із неповною середньою освітою, осіб похилого віку, жінок, людей із низьким рівнем доходу. Головним чинником, що впливає на обізнаність, є рівень освіти респондентів (у групі осіб із неповною середньою освітою про НАТО нічого не знають 38,3%). Тільки 35,1% опитаних знають, коли була створена ця організація, 24,3% правильно указали кількість країн, що входять до неї, 21,5% точно назвали місце, де розташована її штаб-квартира. На відкрите питання щодо того, які офіційні мови НАТО відомі респондентові: для 36,0% респондентів одразу було важко дати відповідь або вони не відповіли взагалі (відповідно 21,3% і 14,7%). Серед інших 64,0% респондентів: 73,7% назвали англійську мову, 14,3% — французьку, 11,3% — німецьку, 2,0% — іспанську, 0,5% — голандську, 0,3% — російську, 0,1% — китайську, а також сказали, що 5 або 7 мов (0,1%).

На питання «Чи має НАТО представництво в Україні?» відповіді респондентів розподілилися таким чином:

Так — 26,0%
Ні — 53,2%
Важко відповісти — 20,8%

На питання: «скільки країн наразі входить до НАТО?» відповіді розподілилися так:

27,5% респондентів відповіли, що 19 країн-учасників,
19,4% — 12 країн-учасників,
13,0% — 26 країн-учасників,
4,0% — 5 країн-учасників.
Серед країн-учасників НАТО найчастіше називають: Сполучені Штати Америки (80,1%), Великобританію (77,2%), Німеччину (73,1%), Францію (61,6%), Італію (59,7%), а також Іспанію (49,8%), Бельгію (41,0%) і Канаду (40,8%). Досить часто: Польщу (36,3%), Туреччину (34,1%), Норвегію (28,2%), Грецію (28,0%), Данію (27,6%), Португалію (26,9%) і Нідерланди (26,2%). Менш часто: Чехію (21,0%), Люксембург (19,7%), Ісландію (16,8%) і Угорщину (16,1%).

52,3% опитаних вважають, що НАТО — це військово-політична організація; 33,9% відповіли, що це військова організація; 8,4% вважають, що це політична організація. Крім цього, від 1,5% до 2,0% респондентів кваліфікують НАТО як економічну, ідеологічну, правову організацію. 40,0% респондентів вважають, що НАТО виконує миротворчу місію, 28,5% — оборонну, 22,4% — агресивну.

Серед головних цілей діяльності НАТО респонденти виділяють:

1. Забезпечення свободи і безпеки всіх членів-держав політичними і військовими засобами (31,6%). 2. Розширення свого військового впливу (19,6%). 3. Створення умов для забезпечення тривалого миру (10,2%). 4. Контроль за світовими ресурсами та їх розподілом (9,4%). 5. Створення економічної і політичної противаги Росії, Китаю і країнам Сходу (7,2%).

Більшості — 53,9% респондентів — НЕ відомі випадки захисту військовими засобами інтересів держав-членів НАТО і лише 13,9% респондентів відповіли, що знають про наявність таких випадків: в Іраку (5,3%), в Югославії (4,9%), в Кувейті (0,9%), на Балканах (0,5%), на Ближньому Сході (0,3%), в Ізраїлі (0,3%), Ірані (0,2%), Аргентині (0,2%), на Кіпрі (0,1%). 27,2% респондентів було важко відповісти на це питання.

Незважаючи на те, що більшості респондентів нічого не відомо про випадки військового захисту НАТО інтересів країн, що входять до її складу, 47,3% вважає, що НАТО є ефективним засобом захисту національних інтересів своїх держав-членів. Відсоток респондентів, що дотримуються протилежної думки, значно менше (34,2%). Важко відповісти було 18,6% респондентів. На питання: «Чи здійснювало НАТО військову агресію проти інших держав?» відповіді розділилися майже порівну: 30,8% респондентів дали негативну відповідь («Ні, не здійснювало агресії»). 29,2% — відповіли позитивно, наводячи для прикладу давні і недавні події в Іраку, Югославії, Афганістані, а також у В’єтнамі, Ірані і Північній Кореї. Важко відповісти було 26,3%.

При цьому, на питання: «У яких регіонах/країнах наразі присутні війська НАТО?» максимум — 50,7% респондентів — відповіли, що в Іраку, 11,0% — в Югославії, 8,5% — в Афганістані. 4,8% — на Ближньому Сході, 3,5% — в Ірані, 3,1% — в Європі (країнах НАТО), 2,7% — в Ізраїлі, 2,5% — на Балканах, 1,7% — в Сербії і 1,4% респондентів відповіли, що «скрізь». Важко відповісти було 34,6%.

На думку 31,7% респондентів, між країнами-членами НАТО конфліктів НЕ існує. Водночас 19,0% вважають інакше і вказують на конфлікти — між Туреччиною та Грецією, між Німеччиною та Францією, між Сполученими Штатами Америки та Іраком, між Сполученими Штатами Америки та Ізраїлем, між Англією та Францією, між Німеччиною та Сполученими Штатами Америки і т.п. Важко відповісти було 44,3%.

Більшості респондентів (66,7%) НЕ відомі випадки виходу якихось країн зі складу НАТО і лише 7,7% — такі випадки відомі, наприклад вихід Франції (1966) і Греції (1974). Важко відповісти було 21,9%.

На питання «Наскільки Ви довіряєте НАТО?» відповіді розподілилися так:

Повністю — 5,5%; Швидше довіряю, ніж не довіряю — 20,6%; Ставлюся нейтрально — 35,7%; Швидше не довіряю, ніж довіряю — 18,0%; Абсолютно не довіряю — 16,9%; Важко відповісти — 3,3%;

Індекс довір’я становить –0,101, що свідчить про певний ступінь недовіри до НАТО з боку населення України (цей індекс може набувати значень від +1,0 до –1,0, де 0,0 означає середній ступінь довіри). Більшою мірою НАТО довіряють у західному регіоні (індекс 0,158), меншою — у східному (індекс –0,195) і південному (індекс –0,224). Респондентам пропонувалося висловити своє ставлення до низки думок про те, до яких наслідків приведе вступ України в НАТО (варіанти відповідей: «повністю згодний», «швидше згодний, ніж не згодний», «ані так, ані ні», «швидше не згодний, ніж згодний», «абсолютно не згодний»).

Таблиця 1

Ранг ДУМКИ: «Вступ України в НАТО… Індекс
1 ...супроводжуватиметься додатковими витратами 0,562
2 ...зумовить розміщення на території України плацдармів, полігонів і військових баз НАТО 0,494
3 ...посилить залежність України від західних країн 0,408
4 ...погіршить відносини з Росією 0,319
5 ...збільшить імовірність здійснення терактів на території України 0,254
6 ...сприятиме реформуванню і утриманню національної армії 0,226
7 ...поглибить співпрацю з країнами Європи і миру в цілому 0,206
8 ...ущемлятиме суверенітет України 0,111
9 ...зміцнить авторитет України у світі 0,069
10 ...зміцнить безпеку України -0,010
11 ...буде економічно вигідним для України -0,062
12 ...посилить почуття гордості народу за свою країну -0,162

Респонденти здебільшого схильні вважати, що вступ України в НАТО матиме для України не позитивні, а негативні наслідки.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО спричинить додаткові витрати, 40,6% респондентів; абсолютно не згодні з цим лише 2,4%.
Повністю згодні з тим, що вступ України в НАТО приведе до появи на території України військових баз НАТО, 37,6%; абсолютно не згодні — 3,3%.
Повністю згодні з тим, що вступ України в НАТО посилить залежність України від західних країн, 30,7%; абсолютно не згодні — 4,8%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО погіршить відносини з Росією, 27,4%; абсолютно не згодні — 6,0%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО збільшить імовірність терористичних актів на території України, 24,0%; абсолютно не згодні — 7,0%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО сприятиме реформуванню і утриманню національної армії, 18,3%; абсолютно не згодні — 10,2%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО поглибить співпрацю з країнами Європи і миру в цілому, 17,5%; абсолютно не згодні — 10,1%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО ущемлятиме суверенітет України, 17,2%; абсолютно не згодні — 9,3%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО укріпить авторитет України у світі, 15,3%; абсолютно не згодні — 15,9%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО укріпить безпеку України, 11,8%; абсолютно не згодні — 17,6%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО буде економічно вигідним для України, 10,7%; абсолютно не згодні — 18,0%.
Повністю згодні з тим, що вступ в НАТО посилить почуття гордості народу за свою країну, 10,4%; абсолютно не згодні — 24,0%.

На питання «Чи хотіли б Ви вступу України в НАТО?» респонденти відповіли:

так — 33,0%;
ні — 48,7%;
важко відповісти — 18,3%.
На думку 35,1% респондентів, від вступу України в НАТО найбільше виграли б країни-члени НАТО; 17,8% респондентів сказали, що — Україна; 17,1% — що рівною мірою всі; 16,0% відповіли, що не виграв би ніхто. Важко відповісти було 13,9% респондентів.

18,2% опитаних вважають, що якщо Україна стане членом НАТО, то український генерал зможе стати головнокомандуючим її силами; 67,8% дотримуються протилежної думки. З варіантів співіснування України з НАТО, які найбільше відповідали б національним інтересам України: 28,6% — вибрали позаблоковий нейтральний статус України. 20,0% — поновлення військового союзу з країнами СНД. 19,6% — вступ України в НАТО. 17,3% — вступ України в НАТО разом з іншими державами СНД. 14,1% — важко відповісти. «Інше» становило лише 0,4% і стосувалося того, «щоб Україну не чіпали». З основних умов, що їх має виконати Україна для вступу до складу НАТО: 27,8% респондентів указали на наявність контрактної (найманої) армії. 24,6% — на розмір військового бюджету. 22,0% — на дозвіл розміщувати бази НАТО на території України. 18,8% — на політичні свободи. 14,5% — на скорочення чисельності Збройних сил України. 14,1% — на прийняття на озброєння західних зразків зброї і військової техніки. 6,3% — на можливість розміщувати ядерну зброю на території України. 20,2% — утруднилися відповісти. На питання: «Якими є основні перешкоди вступу України в НАТО?» думки розподілилися так: 44,3% респондентів зазначили відсутність у України можливості фінансувати свою армію належним чином. 20,6% — відсутність необхідних політичних передумов. 13,3% — опір вступу в НАТО з боку владних і політичних структур. 8,5% — недостатня інформованість країн-учасників НАТО про Україну.

3,8% респондентів назвали такі «Інші причини», як: «Україна — бідна держава з боргами», «економічні причини», «Україна ще не готова», «ми до цього ще не готові ані морально, ані матеріально», «Україні і не треба вступати в НАТО», «Немає потреби туди вступати, ми — нейтральна країна», «Небажання народу вступати в НАТО», «непідтримка населення», «суперечить інтересам України», «можливий розрив або погіршення відносин з Росією»

Важко відповісти було 20,1%.

Незважаючи на всі вищеназвані труднощі, на питання про те, «чи має намір НАТО прийняти Україну в свій склад?»: 52,1% респондентів відповіли, що «Так, має намір», 25,2% — що «Ні» і 22,7% — було важко відповісти.